Новини

Активні військові дії, що ведуться на сході України, трохи приглушили пам’ять про те, що ще чотири місяці тому пожежами був охоплений і центр Києва. В одному з таких пожеж вночі 19 лютого було сильно пошкоджено майно Національного депозитарію України, значна його частина – безповоротно, зокрема – його архіви, а серед них – такі важливі документи, як реєстри власників ЦП різних акціонерних товариств. Фахівці зазначають: число таких реєстрів настільки велике, що ситуація на ринку може вийти з-під контролю. Власники паперів, реєстри яких зникли, опинились у безвихідній ситуації, що погіршується широкими можливостями для активних шахрайських дій з боку осіб, котрі бажають отримати права контролю над такими акціонерними компаніями. Оскільки в Україні зараз проходить законодавчо детермінований процес дематеріалізації акцій, такі дії стали ще більш імовірними. Щоб уникнути загострення проблем на ринку та з метою захисту власності акціонерів, папери яких ще не були переведені в бездокументарну форму, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР) своїм рішенням затвердила порядок дій, які повинні бути виконані при втраті реєстру акціонерів.

Цей порядок передбачає певний і досить громіздкий алгоритм дій емітента, акціонерів і регулятора. Початком дій у рамках викладеної процедури є законодавче встановлення (у суді) самого факту втрати реєстру. Для цього або емітент, або безпосередні власники ЦП зобов’язані звернутися з клопотанням і отримати документ про визнання зазначеного факту. Другий етап охоплює дії емітента щодо прийняття та виконання рішення про відновлення втраченої інформації. При цьому повинні бути вказані власники окремо за кожним випуском ЦБ. Дії з відновлення емітент або виконує самостійно, або передоручає депозитній установі. Завершують другий етап процедури сповіщення регулятора про прийняття вищевказаного рішення і подання запиту до Нацдепозитарію на отримання відомостей про власників загублених ЦП. Строк здійснення цих процедур, а також описаних нижче процедур, виконуваних Нацкомісією і НДУ, обмежений 10-ма робочими днями.

На наступному етапі НКЦПФР, отримавши повідомлення від емітента, зобов’язана передати йому найбільш актуальну інформацію, при цьому насамперед – про власників великих пакетів акцій (від 10% статутного капіталу). Паралельно, отримавши запит від емітента, НДУ повинен передати в електронному (паперовому) вигляді копії облікових реєстрів власників ЦП.

Критерієм, після забезпечення якого емітент може починати процедуру дематеріалізації іменних ЦП певного випуску, є відтворення реєстру власників, які володіють 60% акцій. При досягненні цього показника емітент складає акт про встановлення списку власників, який, поряд із власне списком, є підставою для початку перекладу ЦП в бездокументарну форму. Терміни відновлення реєстру власників можуть продовжуватися, якщо зазначений критерій (60%) не досягнутий. Зазначимо, що на цих етапах власники іменних ЦП повинні бути особливо уважні й ретельно перевіряти наявність інформації про свої папери у відновленому реєстрі, оскільки внести її туди можна буде лише за рішенням суду. Ймовірність їх обліку досить висока, однак все це – додаткові витрати часу, нервів, грошей.

Учасники фондового ринку, ознайомившись із черговою порцією новин від регулятора, одностайно вказують на незручність, велику тривалість і неоднозначність результатів запропонованого НКЦПФР порядку. До того ж його реалізація передбачає деякі додаткові матеріальні витрати для емітента, пов’язані з оформленням заяв до суду, необхідних за законом публікацій інформації, оплатою послуг задіяних у процедурі установ. І якщо ймовірність відновлення для великих власників досить велика, то прості акціонери, пакети яких малі, а обсяг становить близько 40%, у ході дематеріалізації можуть бути обійдені.

Коментує цю ситуацію Тарас Гончарук, провідний спеціаліст відділу депозитарної діяльності Депозитарного департаменту компанії Pro Capital Securities.

Проблема утрачених реєстрів є надзвичайно гострою, оскільки фактично призвела до паралічу в управлінні емітентами з боку акціонерів. Так, велике навантаження ляже на суди, які де-факто і вирішуватимуть, кому ж власне належить контроль над підприємством. Можу передбачити велику кількість проблем, пов’язаних з цим визначенням, оскільки фактично при втраті реєстру єдиними документами, які підтверджують право власності, є виписка (у разі якщо папери були знерухомлені) або ж сертифікати акцій. І, тим не менш, будь-який механізм вирішення проблеми добрий і краще, коли він є, ніж коли його немає у принципі.