Новини
Фінансовий ринок України: в очікуванні шторму
Для всіх учасників вітчизняного фінансового ринку стало несподіванкою ознайомлення з розробленою фахівцями Національного банку України «Концепцією реформи банківської системи України до 2020 року» (далі – Концепція). Як звичайно, очікувані зміни подаються під гаслом поліпшення, удосконалення, оптимізації. Уважне ж вивчення пропонованих заходів свідчить, що в умовах відсутності стабільності, дуже крихкої локальної рівноваги в окремих сегментах ринку (особливо валютному) керівництвом НБУ фактично планується перетворення його на мегарегулятора й попередня інституціональна зачистка всього фінансового ринку країни.
Розглянемо декларовані цілі створення зазначеної Концепції, безумовно позитивні за їх реалізації в умовах відносно стійко розвитку економіки.
1. Персонал НБУ скорочується на 30%. Це досягається як шляхом прямого зменшення штату, так і внаслідок зниження до 7 (8) кількості територіальних підрозділів (з 25 на сьогодні). Такий крок, на думку розробників, приведе до оптимізації роботи, зниження дублювання виконуваних функцій. У нових управліннях передбачається сконцентрувати наглядові та регуляторні функції щодо банків, які не потрапили в поле контролю центрального апарату. Звичайно, це значно збільшить навантаження на співробітників, що залишилися, яким тепер треба буде виконувати приблизно в півтора рази більше контрольних дій (і це тільки за установами банківського сектора).
2. Консолідація відносно невеликих банків з добрими показниками за активами, прибутковістю, рентабельністю тощо. На їх основі передбачається створити потужні системні банки (регіональні та спеціалізовані). Нацбанк обіцяє своє сприяння, навіть стимулювання цього процесу, зокрема шляхом спрощення порядку реалізації механізмів злиття / поглинання, які позиціонуються як пріоритетні. У рамках цього пункту вказана також необхідність процедури стрес-тестування нових банків (раз на два роки).
3. Нарощування мінімального регулятивного капіталу банків. Ця мета корелює з попередньою. У планах НБУ наростити до 2018 р. вказаний показник до 0,5 млрд грн (причому для знову створюваних банків ця норма буде в силі з 2015 р.), а на горизонт розробки Концепції – до 0,75 млрд грн. Сьогодні цей показник становить 120 млн грн, і навіть він не виконується у більш ніж двох десятках банківських установ України. Зазначимо також, що ідея скорочення кількості українських банків неодноразово озвучувалася як експертами ринку, так і самими представниками банківської спільноти країни.
4. Скорочення кредитних ризиків банків. Пов’язане з окресленими вище цілями, це завдання передбачає скорочення максимального рівня виданого кредиту з 25% нині до 15% капіталу (до кінця періоду), при цьому показник для акціонерів банку залишиться незмінним (5%). Також скорочується значення частки акцій (від 10% до 2%), після перевищення якого інформація про власника пакета надаватиметься до НБУ.
5. Створення системного банку «поганих активів». Реалізація цієї мети планується у розвиток загального підходу до підвищення ефективності діяльності банків. Створений банк буде акумулювати проблемні активи на балансі створеного фінансового інституту (можливо, КУА), а джерелами фінансування банків розглядаються і держава, і міжнародні інститути, і приватні інвестори. У результаті на середньостроковий період прогнозування очікується зниження обсягу проблемної заборгованості до максимум 8%.
6. Підтримка банків з іноземним капіталом. Як одну з важливих завдань Концепція окреслює зростання частки іноземного капіталу до половини обсягу банківської системи (з 33,5% сьогодні) на тлі скорочення державного пакета удвічі (до 10%).
7. Зміна політики ведення діяльності зі зберігання депозитів населення, а саме, заборона на дострокове їх зняття. Однак в очікуванні заперечень юристів, а також масової відмови населення від такої форми зберігання заощаджень все ж відзначається можливість формування подвійної системи, згідно з якою для невеликого переліку умов буде можливим зняття вкладів під час терміну депозиту.
8. Скорочення вартості кредитів. Важливість досягнення цієї мети наголошується фахівцями вже друге десятиліття. Концепція містить положення, згідно з яким у першу чергу будуть знижені ставки за депозитами (3–4% річних у національній валюті), а після цього – за кредитами (відповідно, 7–9%). На жаль, в документі не вказані методи реалізації цієї мети.
9. Зниження темпів інфляції до 2% на рік. Цю мету в Концепції визначають як досяжну при переданні НБУ прав регулювання ринку в цілому. Як вона буде досягатись у сьогоднішніх умовах, коли прогнозований рівень річної інфляції становить (за різними оцінками) 8–16%, а за підсумками травня (за офіційними даними) він склав 3,8%, – поки неясно. Поки діяльність у цьому аспекті спрямована на створення умов (насамперед – скасування адміністративних обмежень) для введення офіційного плаваючого курсу нацвалюти. До того ж, нагадаємо, ще недавно (2012–2013 рр.) інфляція мала і меншу величину. Водночас сьогодні НБУ і не є таким мегарегулятором.
Згідно з викладеними у Концепції планами, ломбарди, а також кредитні спілки (бюро, відділи) потраплять під нагляд центробанку вже наприкінці поточного року. Ще за півроку ним будуть охоплені страхові компанії, а через рік, тобто до другого півріччя 2016, під егіду НБУ перейде і ринок ЦП. Консолідація наглядових функцій, як стверджується в Концепції, буде забезпечувати оперативну діагностику ситуації у фінансовій сфері, сприяти виявленню й оцінці ступеня ризиків, їх можливого впливу як на систему в цілому, так і на її компоненти.
Особливу увагу в Концепції приділено діяльності найбільших банків країни, мінімальний статутний капітал яких вже сьогодні перевищує запланований до 2020 р. норматив. Для цієї групи банків будуть встановлені значно жорсткіші нормативи (за капіталом і ліквідністю), їх виконання буде систематично відстежуватися, однак за необхідності (у кризовий період) саме цим банкам буде надана оперативна допомога з метою стабілізації.
Завдяки реалізації Концепції темпи зростання вітчизняної банківської системи перевищать цей показник для ВВП, у країні покращиться інвестиційний клімат, що сприятиме активізації припливу інвестицій, а також будуть активно розвиватися такі напрями кредитування, як сегмент МСБ та іпотека. Крім того, уніфікація механізмів та інструментів нагляду на основі загальної інформаційної бази забезпечить узгодженість регуляторних дій, однаковість підходів до вирішення питань, які виникають, а також, що особливо підкреслюється розробниками Концепції, скорочення витрат держави на цей вид управлінської діяльності.
Що ж не подобається іншим фахівцям, які працюють на фінансовому ринку? Цікаво зазначити, що невдоволення та зауваження висловлюють представники як небанківської (що доволі ясно), так і банківської (що вже складніше пояснити) сфер. При цьому перших обурює повна відсутність обговорення цього критично важливого для фінансового ринку документа. Прийняття рішень про умови роботи й основи регулювання ринків страхування, ЦБ тощо без безпосередніх учасників цих ринків є некоректним, викликає сумніви в глибині опрацювання і загрожує всім діючим на них операторам. Інструменти регулювання банківського та небанківського сегментів ринку базуються на різних принципах, їх загальна упряжка викликає асоціації з криловською байкою. А оскільки мегарегулятор формуватиметься на основі банку, то легко припустити, що починання установ небанківського сектору будуть або блокуватися, або гальмуватися.
Загальний висновок фінансового співтовариства – Україна зараз не має ні часу, ні коштів, ні інших передумов для експерименту в сфері, що визначає національну безпеку. Тому, незважаючи на наявність вищевикладених позитивних моментів, прийняття та впровадження Концепції реформування доцільно відкласти до стабілізації ситуації в країні.
Ось як коментує можливу ситуацію Катерина Чирка, керівник відділу торгівлі цінними паперами компанії Pro Capital Securities.
На мою думку, у кожного сегмента фінансового ринку має бути свій регулятор. Також вважаю правильним твердження, що в разі, якщо НБУ стане мегарегулятором, то ефективність нагляду може наблизитися до позначки «0». Адже пруденційний нагляд, про який зараз дуже активно говорять, і так залишає багато питань. Це при тому, що наразі регулятор не один. Наприклад, якщо Нацбанк все-таки візьме під своє крило всі сегменти фінринку, то в який спосіб можна буде вдосконалити методи пруднадзора, щоб вони, з одного боку, були єдиними (загальними), а з іншого – підходили всім учасникам? Адже у банків одні показники і розрахунки, у небанківських установ – зовсім інші. Так, безперечно, спочатку пруденційні нормативи створювалися на основі роботи банків, а в підсумку перейшли як обов’язкові розрахунки і для інших фінансових організацій. Але навіть при цьому, я вважаю, регулятором з усіх питань фондового ринку повинна залишатися НКЦПФР. Вибір, звичайно ж, не за професійними учасниками фондового ринку, але, тим не менш, перед прийняттям остаточного рішення має сенс прислухатися до їхньої думки теж.